/Files/images/краєзнавча робота.png

/Files/images/400614111.jpg
Краєзнавство – це безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь. Воно є своєрідним містком, який поєднує покоління минулі з поколіннями сьогоднішніми і прийдешніми. Саме краєзнавча робота посідає важливе місце в діяльності бібліотеки. Наша бібліотека своїми заходами прищеплює інтерес до історії, намагається зацікавити літературою, викликати любов до мистецтва, підвищувати культурний рівень.

Щороку в лютневі дні ми вшановуємо нашу видатну землячку Лесю Українку. В кінці липня в м. Новограді-Волинському проходить повномасштабне літературно-мистецьке свято «Лесині джерела», присвячене пам’яті Лесі Українки. Тому бібліотеки міста в ці дні проводять краєзнавчі бесіди, огляди літератури про рідний край, презентують тематичні книжкові виставки.

У 2017 році святкувалось 760 річчя міста Новограда-Волинського. До цієї дати було підготовлено віртуальну виставку «Повітря тут пронизане історією», виставку-інсталяцію «Мій рідний край, де серця тиха пристань» та ін. заходи.

В читальному залі ЦМБ функціонує постійно діюча виставка краєзнавчої літератури. Більше 40 тек у краєзнавчому фонді бібліотеки постійно поповнюються новими матеріалами про різноманітні сторони життя нашого краю, його історичні корені, культурні надбання.



2021 рік

Продовжуємо надавати інформацію про наших видатних земляків.

10 фактів з життя німецького поета Г Генке.


Верховна Рада ухвалила постанову про відзначення на державному рівні 150-річчя від дня народження видатної письменниці та громадського діяча Лесі Українки 25 лютого 2021 року.

Рішенням сесії Новоград-Волинської міської ради визнали в Новоград-Волинській ОТГ 2021 рік - роком Лесі Українки.


/Files/images/150-річчя.jpg


Батьківщина Лесі Українки збирає молоді таланти


2020 рік


"У моєї долі - пісня на вустах"

Микола Миколайович Куркач. Без цієї людини складно уявити собі мистецько-культурне життя нашого міста. Ним написано біля 200 пісень, що виконують популярні професійні і самодіяльні виконавці України. Цього року побачила світ четверта збірка нашого земляка «У своєї долі – пісня на устах». З цієї нагоди працівники центральної бібліотеки підготували відео портрет Миколи Куркача – «У моєї долі – пісня на вустах».

/Files/images/М. Куркач.png Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.


/Files/images/Ернест Кончак.png Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.


/Files/images/Мордехай Фейєрберг.png Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.



/Files/images/Лисін.png Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.



7 вересня - 150 років від дня народження Олександра Івановича Купріна (1870 - 1938), російського письменника, перекладача, творчість і життя якого пов'язані з Житомирщиною.

/Files/images/kuprin-.jpg

Олександр Іванович Купрін — той самобутній письменник, персонажі якого виписані не просто з живого життя, а й пережиті власним досвідом, кревною увагою до повсякдення. Із історичною Волинню та її губернським центром— Житомиром — пов’язані два періоди життя і творчості митця та їх літературний відгомін.

У 1909 році, після довготривалих подорожей просторами Російської імперії в пошуках сталого заробітку, Олександр Іванович Купрін разом із дружиною і маленькою донею Ксенією приїхав до Житомира.

Наш земляк Лев Нікулін в есе про Купріна так коментує мету приїзду письменника до нашого міста: «Коли він (Купрін) працював над “Ямою ”, прагнучи силою свого слова затаврувати одну з виразок тогочасного суспільства - проституцію, - Купрін оселився в тихому, провінційному Житомирі <...> саме тому, що тут була тиша, тут оживали враження молодості, пов ’язані з Південно-Західним краєм, із Волинню». Не заперечуючи версії Л. В. Нікуліна, зазначимо, що в Житомирі мешкала рідна сестра О.І. Купріна Зінаїда. Тут, поруч із близькими, Олександр Іванович сподівався на душевну рівновагу, на можливість поліпшити фінансові справи. Скрутне матеріальне становище примушувало Купріна неодноразово звертатися за допомогою до Станіслава Генріховича Ната - чоловіка сестри.

Про цей свій період письменник свідчив кореспонденту «Петербургской газеты»: «Я здесь чувствую себя прекрасно, но в общем меня не слишком привлекает жизнь этого скучного, тусклого, провинциального городка... Я люблю цветы, собак, огороды, верховую езду, солнце. Нахожу утешение в природе. Единственное развлечение - мой милый сад, к которому я сильно привязан... Сейчас по уши сижу во второй части «Ямы». Пока я не кончу, буду находиться здесь безвыездно».

У Житомирі Купрін одразу набув популярності. У складі літературно-музичного гуртка на щотижневих вечорах виступав у залі Дворянського зібрання чи публічній бібліотеці. На афішах та у програмах його прізвище друкувалося на першому місці: «Відомий письменник О. І. Купрін прочитає своє оповідання «Святая любовь».

З часом Купріни зняли окрему квартиру на вулиці Пушкінській (цей дім не зберігся до наших днів). Як свідчать сучасники, Купріни жили надзвичайно скромно. У квартирі були прості меблі, інтер’єр прикрашали лише книжки й газети. Та це й не дивно. Сім’я письменника постійно жила у нестатках. Підтвердження цьому знаходимо у листі до його друга Ф. Д. Батюшкова. Зокрема в листі від 24 квітня 1909 року читаємо: «У той час, коли болісно горів, обмірковуючи “Яму ”, я був змушений бігати по всьому Житомиру, шукаючи грошей». І далі: «На що мені жити? Я вже все заставив у ломбард...».

У пошуках прототипів своїх героїв письменник нерідко потрапляв на далекі околиці Житомира, де його можна було побачити в якомусь дешевому шинку в товаристві простолюду. Полюбляв Олександр Іванович проводити час і в шинку єврея Піні на Соборнім майдані, де була найсмачніша в Житомирі фарширован а риба. Особливою увагою письменника користувалися «злачні місця», розташовані по вулиці Чуднівській.

Скупі офіційні цифри статистики свідчать, що 1899 року в Російській імперії налічувалося 30 тисяч повій і 2500 закладів для задоволення статевого потягу.

У Житомирі подібні «злачні місця» головним чином розташовувалися на Чуднівській вулиці – у тій її частині, де нині драмтеатр, міська прокуратура.

Ці заклади були «золотим дном» для їхніх господинь («мамочек»), бо забезпечували такі прибутки, яких не давала навіть торгівля процентними паперами чи горілкою. Через 10-15 років «мамочки» та їхні чоловіки ставали шанованими домовласниками, почесними купчихами і купцями неабиякої гільдії... Не випадково письменник Олександр Купрін, мешкаючи в Житомирі, так часто зникав з дому, визбируючи по трактирах, у тому числі й на Чуднівській, сюжети і образи для своїх творів. Прочитайте повість «Яма» — і ви отримаєте майже кінематографічне відображення тодішньої Чуднівської вулиці та її мешканців.

Колеги-письменники частенько дорікали Купріну за пристрасть до вина. Він жартома захищався старим римським прислів’ям про те, що «Істина у вині». Відомий російський письменник Гіляровський склав навіть з цього приводу на О. Купріна дружню контр-епіграму:

Если истина - в вине,

Сколько ж истин - в Куприне?!

Якщо ж серйозно поставитися до творчості Олександра Івановича, то вино для нього слугувало професійною необхідністю. Значну кількість сюжетів для своєї творчості письменник брав безпосередньо з життя, знаходячи їх саме в трактирах, коли, підвипи вши, клієнти «відкривали свою душу». Отже, Купрін до пізньої ночі занотовував численні сповіді житомирських обивателів.

За словами дочки Бадаева (Марії Іванівни Доматевич), дружина Купріна навіть утримувала хлопчика, в обов’язки якого входило відшукувати в одному із трактирів Олександра Івановича і допомогти йому дістатися додому...

На початку серпня 1909 року Купріна було несподівано взято під 10-денний домашній арешт. Царські власті «згадали» письменнику 1905-й рік, коли він у пресі виступив на захист повсталих матросів крейсера «Очаків». Та невдовзі його звільнили з-під арешту, і в житті О. Купріна сталося одразу дві важливі події: 16 серпня він бере офіційний шлюб зі своєю другою дружиною Лізаветою Моріцівною Генріх, а також вони здійснюють хрещення дочки Ксенії. Місцем для цих обрядів вони обрали не житомирський храм, а затрапезну сільську церкву в селі Гуменники (нині село Коростишівського району). Це й зрозуміло: Купріни з порушенням релігійних канонів (тобто, заднім числом) вінчалися і хрестили доньку, якій вже виповнилося рік. Адже раніше Купрін не міг це зробити тому, що не був розірваний шлюб з першою дружиною.

Як зрозуміла Ксенія Олександрівна Купріна, переповідаючи батька хрестини не обійшлися без казусу. Священик категорично відмовився здійснювати обряд хрещення однорічної дитини, не бажаючи псувати таким неподобством церковну книгу. Його довго умовляли Нарешті гуменницький священик погодився і записав Ксенію як новонароджену. На цьому пригоди не закінчилися. Коли маленьку Ксенію готували опустити у купіль, дівчинка несподівано голосно закричала. Почувши цей зойк, собака Купріних з диким гавканням увірвався до храму, що, природно, викликало справжній переполох. Хрещений батько Ксенії Д. Д. Батюшков - настільки розгубився, що не помітив, як свічкою, що тримав її у руках, підпалив довге волосся священика. Поки гасили попа, виводили з церкви пса Негідника, минув певний час і втомлений священик погодився провести церемонію хрещення за «скороченою програмою»...

Офіційно ж у метричній книжці Різдва-Богородицької церкви села Гуменників Радомишльського повіту, що зберігається в Житомирському архіві ЗАГСУ, в розділі «О родившихся» під номером 22 записана Ксенія, батьками якої є «временно проживающий в городе Житомире отставной поручик Александр Иванович Куприн и законная жена его Елизавета Морицевна». Таким чином церковники зробили Ксенію на рік молодшою...

В цій же метричній книзі знаходимо відомості й про шлюб Купріних. Невдовзі Купріни залишили Житомир, на все життя зберігши пам’ять про чудову волинську природу, її простих людей. Опинившись у еміграції, з далекої Франції Олександр Іванович надсилав родичам до Житомира ностальгічні листи, з трепетом і любов’ю згадуючи про житомирські сторінки свого життя і

хлібосольну родину Натів.

У 1971 р. на фасаді будинку, що по вулиці Хлібна, 15, було встановлено меморіальну дошку з сірого граніту. Текст на дошці свідчить: «У цьому будинку в 1909 році жив видатний російський письменник Купрін Олександр Іванович».

/Files/images/Купрін памятна дошка.jpg

за матеріалами статті "Житомирські сторінки Олександра Купріна" М.М. Костриці, М.Ю. Костриці.



Рішення Житомирської обласної ради «Про оголошення 2018 року у Житомирській області роком Миколи Сціборського» з метою вшанування пам’яті теоретика українського націоналізму, одного з фундаторів ОУН.

/Files/images/Сціборський.jpeg /Files/images/1789636.jpg/Files/images/книги Сціборського.jpg

Сціборський Микола Орестович (псевдонім – Рокош, Житомирський, Органський, Луцький, Юрій) – теоретик українського націоналізму, учасник визвольних змагань 1920-х рр. і 1940-х рр., підполковник (1924).

За даними Енциклопедії історії України (т. 9, стор. 926) дати життя М.О. Сціборського – 18.03. 1897 – 30.08. 1942.

М.О. Сціборський народився в місті Житомир. У 1915 р. закінчив 6 класів 1-ої Житомирської гімназії. Під час Першої світової війни призваний до російської армії. 1916 року закінчив школу прапорщиків. Нагороджений орденами св. Анни 4-го і 3-го ст. та св. Станіслава 3-го ст., а також Георгіївським хрестом 4-го ст. Службу в російській армії закінчив у чині поручика. Брав участь в осінній компанії Армії Української Народної Республіки 1919 р. Проживав в еміграції у Чехословаччині та Франції. У 1924 р. закінчив річні курси Академії Генштабу Армії УНР та був зарахований до Генштабу.

Голова 1-го Конгресу українських націоналістів (1929). Автор низки праць із теорії і практики державотворення та українського націоналізму.

Після розколу ОУН підтримав А. Мельника. На початку радянсько-німецької війни 1941 – 1945 рр. виїхав до Києва у складі Похідної групи ОУН (м).

Загинув разом з О. Сеником на одній із житомирських вулиць за нез’ясованих обставин.



/Files/images/Борис Лисін.jpg 4 серпня 2018 р. виповнюється 135 років від дня народження Бориса Савелійовича Лисіна (1883 - 1970), українського радянського хіміка-технолога, доктора технічних наук, професора (з 1921 року), академіка АН УРСР (з 22 лютого 1939 року). Уродженця м. Новоград - Волинський.

/Files/images/Б. Лисін.png


Краєзнавство в сучасній бібліотеці як важливий елемент патріотичного виховання користувачів

28 вересня в центральній міській бібліотеці ім. Юрія Ковальського відбулось чергове засідання лабораторії професійної творчості на тему «Краєзнавство в сучасній бібліотеці як важливий елемент патріотичного виховання користувачів».

Краєзнавча діяльність є однією з найважливіших складових в роботі бібліотек Новоград-Волинської міської централізованої бібліотечної системи. Вона направлена на сприяння соціальному та культурному розвитку міста, вихованню патріотизму, національної свідомості, поваги до історії, традицій рідного краю, поширенню краєзнавчих знань.

Провідний методист центральної міської бібліотеки Валентина Соломончук представила до уваги присутніх відео презентацію «Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі міста Новограда-Волинського», яку підготували до 760-річчя першої літописної згадки про місто Звягель – Новоград-Волинський.

Говорили про формування інформаційних ресурсів краєзнавчої тематики, удосконалення довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування користувачів з питань краєзнавства, про застосування нових інформаційних технологій в роботі бібліотек.

Провідний бібліотекар відділу обслуговування Олена Кобрина розповіла про активні комплексні форми популяризації краєзнавчих документів в центральній міській бібліотеці ім. Юрія Ковальського та зробила огляд віртуальної книжкової виставки «Повітря тут пронизане історією».

/Files/images/творча лаборатория.JPG /Files/images/творча лаборатория 1.JPG


"Наш край - історії скарбниця"

Центральна міська бібліотека ім. Юрія Ковальського брала участь у Міжнародній науковій археологічно-краєзнавчої конференції "Возвягль - Звягель - Новоград-Волинський у часовому зрізі тисячоліть", присвяченої 760-річчю першої літописної згадки про місто Новоград-Волинський 2 - 4 жовтня 2017 р.

/Files/images/наш край.JPG


Краща книга 2016 року

Гран-прі обласного конкурсу "Краща книга 2016 року" отримала книга

Савченко В. З. Заручини з долею: Вірші, поеми, переклади / В. З. Савченко. – Житомир : Рута, 2015. – 304 с.


Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 736

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.